Прикарпаття - Карпати - 2:1. Порядок б'є клас

Прикарпаття - Карпати - 2:1. Порядок б'є клас

Кубок України з футболу сезону 2017/18, 1/16 фіналу

Прикарпаття (Івано-Франківськ) - Карпати (Львів) - 2:1 (1:0)

20.09.17, м. Івано-Франківськ, стадіон Рух, 10 000 глядачів

Голи: Боришкевич, 41; Дербах, 65 - Мемешев, 90.

Прикарпаття: Вульчин, Бочкур, Приймак, Данищук, Яневич, Дербах, Оринчак, Веприк (Дитко, 88), Боришкевич (Януш, 73), Конкольняк (Кузьмин, 58), Худобяк

Карпати: Мисак, Тіссоне (Гуцуляк, 46), Лобай, Нестеров, Лебеденко (Акулінін, 66), Мірошниченко, Кльоц, Худоб'як, Ксьонз, Мякушко (Мемешев, 53), Гладкий

Звіт про матч:

Що таке грати в чоловічий футбол, карпатівцям продемонстрували суперники з "Прикарпаття". Команда у Володимира Ковалюка молода, досвідченими гравцями у ній можна назвати лише нападника Ігора Худоб'яка, хавбека Володимира Боришкевича і частково оборонця Віктора Яневича. Втім, хлопці вийшли на поле битися. Не симулювати, не чекати подачок від судді чи суперника, як то робили ксьонзи з гоцуляками, а битися. І точно франківці не вийшли матюкати суддю, як то робив упродовж всієї зустрічі видатний бомбардир Гладкий. "Ти йо...й?", "П...с, ти что дєлаєш?" - то лише окремі витяги із хамських вибриків Олександра до лайнсмена, який не бажав помічати, що із, вибачте на слові, зіркою вирішили грати по-чоловічому.

Чоловіки. Більшість із них ніколи не грали при такій кількості глядачів, за такої атмосфери, з таким суперником. Але ця деталь прикарпатців не злякала. "Вчора розмовляв по телефону з бабусею, - каже Мирославу Ступару, який очолює наукову групу "Прикарпаття", хавбек Богдан Оринчак. - У неї завтра День народження. Пообіцяв подарувати перемогу. Уявляю, як вона за мене хвилювалася".

Франківський погром, або Крах олігархічного футболу по-львівськи - изображение 6

Ці хлопці билися за себе, своїх рідних, земляків, за свій край. Билися не за гроші, яких у відновленого не так давно клубу не надто багато, а за речі, які для більшості нинішніх карпатівців незрозумілі. Люди, які відвідують мажорні заклади Львова, їздять на дорогих автівках і лінуються зайвий раз потиснути пересічному вболівальнику руку, не мають поняття, що таке битися за честь. Тим паче, коли честь не лише твоя.

Перед цим матчем прогулювався центром Івано-Франківська з лідером фанатів "Прикарпаття" Олександром. На "стометрівці" ми зустріли двох гравців команди - Романа Дитка і згадуваного Оринчака. Обидва тепло привіталися, пожартували на тему поєдинку, до якого залишалося години чотири. Жодної зарозумілості і пихи. "Розумієш, я б навіть не хотів, щоб у нас грали такі піжони, які зараз зібрані у "Карпатах", - каже мені, перекинувшись з хлопцями фразами "не прощаємося", Сашко. - Може у львові футболісти й сильніші. Але вони ніколи не будуть настільки доступними, ніколи не поводитимуться так по-людськи, як наші хлопці. І головне - вони всі наші, вони у нас народилися".

Нинішнє "Прикарпаття" - справді Команда рідного краю, як її називають у місті. "Вирішив допомагати Володі Ковалюку науковою роботою, - каже відомий у минулому арбітр, суддівський експерт UA-Футболу Мирослав Ступар. - Не за гроші. Їх у клубу небагато. Мені важливо, що мають практику і отримують досвід мої студенти. Їм це дуже цікаво. Де ще вони отримають змогу займатися такою діяльністю?"

Франківський погром, або Крах олігархічного футболу по-львівськи - изображение 7

Про схожу на цю, майже сімейну атмосферу, "Карпати" можуть лише мріяти. Звісно, інші масштаб і рівень. Однак виглядає, що вчорашня акція львівських фанатів стала першим кроком до деолігархізації найпопулярнішої галицької команди. Жити у своєму, відірваному від реалій світі, більше не можна. Петарди, фаєри, особливо голосисті заряди на початку зустрічі були для цих футболістів останнім попередженням. Мовляв, отямтеся.

Не отямилися. Коли пропустили після грубої помилки перший гол, пролунали жорсткіші вибухи, а на перерву "Завжди вірні" проводили рідну команду скандуванням "Вам п...да". Спроби прорватися на поле тоді ще були поодинокими і легко перевдягненими в стюардів правоохоронцями локалізовані. "Ї...ш його" - люто закричав, скручуючи відчайдуху втрьох, один із поліціянтів. На щастя, цього разу бідолаху били не так сильно, як то було згодом. Коли львів'яни повернулися на поле, їх ще раз гучно попередили: "Ми вам цього не пробачимо". І запустили височенну сигнальну ракетницю, яка перелетіла весь стадіон.

Франківський погром, або Крах олігархічного футболу по-львівськи - изображение 8

Врешті, коли Василь Дербах, сирота з Коломиї, надзвичайно талановитий хлопчина, забив вдруге, почалося усе найлютіше. "Ми "Карпати" - ви г...ни", додали до своїх зарядів львів'яни і кинулися проривати поліцейські кордони. Спецпризначенців на цю мить на стадіоні вже було немало. І почалося жорстке протистояння з використанням вибухових пакетів, петард та піротехніки. "Ти так за два роки в АТО не постраждав, як тут" - жартували до хлопця з перебинтованою головою друзі згодом, години через півтори після матчу поруч із автобусом, який мав вирушати на Львів. "Справді, побили мене нині неймовірно" - регоче той.

Франківський погром, або Крах олігархічного футболу по-львівськи - изображение 9

У них різні цінності. Одні витрачають свої кошти, відправляючись на виїзди і при цьому ризикують власним здоров'ям, а можливо й свободою, щоб змусити грати людей, які отримують за цю роботу тисячі. Інші спостерігають за реакцією на свою тривалу ледачкуватість з переляком. І не відають, що треба робити далі. Добре бодай те, що в мить, коли один з лідерів карпатівських ультрас після матчу зайшов у роздягальню команди і сказав "кілька теплих", частина гравців розплакалася. Виходить, у тих окремих почуття гідності таки є. Інша річ, що сміливості бракує. І на полі, і за його межами. Пізніше, коли пристрасті трохи вщухли, отримали допомогу постраждалі з обох боків, а затриманих відпустили, до трьох львівських фанатів на розмову таки вийшов один гравець. Артем Федецький, який участі в івано-франківській зустрічі не брав. Інші ж ще довго боялися не те що поговорити, а й навіть вийти з роздягальні.

Іван Вербицький, UА-футбол