Степан Юрчишин: Кушлик мене попередив: «Молодий, до Станіслава можеш не приїжджати. Уб’ю»

Степан Юрчишин: Кушлик мене попередив: «Молодий, до Станіслава можеш не приїжджати. Уб’ю»

До Великого Галицького Дербі між «Прикарпаттям» і «Карпатами», яке в рамках 1/16 фіналу Кубка України відбудеться 20 вересня на івано-франківському «Русі», залишилося менше ніж два тижні.

Один з кращих українських спортивних журналістів Іван Вербицький продовжує знайомити вболівальників з історією Великого Галицького Дербі. 

Своїми спогадами про матчі "Прикарпаття" з "Карпатами" вже поділився наставник Івано-Франківців Володимир Ковалюк, легендарний капітан "Прикарпаття" середини 90-х Ярослав Ватаманюк та головний гвардієць цих протистояньголкіпер львів’ян Богдан Стронцицький

Сьогодні пропонуємо Вашій увазі інтерв'ю з видатним нападником «Карпат» Степаном Юрчишином, котрий нещодавно відсвяткував 60-літній ювілей, та з чотирма м’ячами понині залишається найкращим бомбардиром в історії Великого Галицького Дербі. Усі чотири м’ячі у ворота івано-франківського «Спартака» Степан Юрчишин провів у найуспішнішому для себе сезоні-1979, коли він встановив так і не побитий рекорд совєцької першої ліги – 42 голи.

Нині, менш ніж за два тижні до 26-го офіційного протистояння «Прикарпаття» і «Карпат», які 20 вересня зійдуться на івано-франківському «Русі» в рамках 1/16 фіналу Кубка України, видатний футболіст згадав про те, як грав у Дербі сам і поділився очікуваннями від поєдинку прийдешнього.

- Кажете, що грав проти івано-франківців шість разів? – перепитує пан Степан. – Знаю, що обидва матчі в 1978-му ми виграли. В тому сезоні я грав ще не в нападі, а на позиції центрального півоборонця. На вістря атаки мене перевели через рік. Власне, три зустрічі проти «Спартака» у 1979-му мені й запам’яталися. Точніше, про поєдинок у рамках Кубка СССР, який ранньою весною проводився у Єревані, спогади доволі туманні. Я тоді виступав у складі збірної України на Спартакіаді народів СССР й відповідно за «Карпати» був задіяний неповноцінно. Ми той матч виграли 1:0, забив Юрій Дубровний, якого я наприкінці поєдинку й замінив.

Зате про зустрічі в рамках чемпіонату спогади маю дуже яскраві. У Львові, на стадіоні «Дружба» (теперішня «Україна) ми виграли 2:0 і обидва м’ячі провів я. Персонально мене тоді опікав Петро Кушлик. Що гріха таїти, Петро був оборонцем доволі жорстким. Нині так не грає ніхто. Кушлик тримав мене дуже щільно, не шкодував моїх ніг, отримав за одне з порушень жовту картку. Але в одному з епізодів, коли Петро виконав підкат, я встиг підстрибнути й при приземленні наступив Кушликові на ногу ще тими, старими бутсами, у яких шипи були саморобними і прикручувалися. Можете уявити, як боляче було суперникові. Петро піднявся і промовив до мене: «Молодий, до Станіслава можеш не приїжджати. Уб’ю».

Але до Станіслава я приїхав. Причому в тому матчі ми франківцям, які боролися за виживання, вирішили допомогти. На той момент «Карпати» питання повернення до вищої ліги вже вирішили, тому вирішили посприяти й землякам. Одним словом, гру ми «Спартакові» віддали. Поступилися 3:4. Я в тій зустрічі відзначився двічі, а до того ще й не реалізував пенальті. При цьому промахнувся я не навмисне. Так вийшло – м’яч пролетів над поперечиною. А з Кушликом ми після того матчу зустрілися і всі непорозуміння залагодили. «Будьмо друзями» - сказав Петро. Так ми з того часу й колєґуємо. І сміємося, згадуючи те «уб’ю».

- Зустрічі проти івано-франківців були для «Карпат» особливими?

- Звичайно, бо ж із сусідами грати завжди найважче. Хоча проти «Спартака» тоді було непросто не лише нам. Команда тоді у Франківську була вельми сильна. Навіть не перебуваючи на лідируючих позиціях, спартаківці могли перемогти будь-якого суперника. Шкода, що нині «Прикарпаття» виступає лише в другій лізі. Івано-франківська земля завжди була багатою на таланти, тому дуже б хотілося, щоб ці футболісти виступали в рідному місті і якщо не у Прем’єр-лізі, то бодай у першому дивізіоні.

На жаль, змоги подивитися бодай один поєдинок «Прикарпаття» у поточному сезоні не мав. Знаю, що в другій лізі івано-франківці наразі йдуть другими і претендують на підвищення у класі. Очікую, коли команда Володі Ковалюка приїде до нас, щоб зіграти зі «Львовом». Не виключаю також, що 20 вересня відвідаю кубковий матч в Івано-Франківську. Мушу сказати, що дуже поважаю Ковалюка і бажаю йому успіхів. Володя грав у мене в «Карпатах» у першому чемпіонаті України. Про таких футболістів кажуть – пахар. Ковалюк невтомно носився туди й назад.

- Очікуєте від кубкової зустрічі сюрпризів?

- На те й Кубок, що очікувати можна чого завгодно. Певен, «Прикарпаття», граючи вдома,віддасть цьому матчу всі сили. Легко «Карпатам» не буде. Тим паче, що гра львівської команди мене наразі не вражає. Біля керма команди зараз знаходяться іспанські спеціалісти, які до «Карпат» тренерської практики практично не мали. Молоді хлопці, вони стараються. Проте поки підстав для оптимізму у мене, на жаль, немає. Уже який рік поспіль «Карпати» залишаються на дні турнірної таблиці і  перспектив, що ситуація зміниться в ліпший бік, не видно. Немає результатів – немає вболівальників на трибунах. Це сумно.

Серхіо Наварро разом зі своїми помічниками ще не до кінця визначилися з основним складом. В міжсезоння з’явилося чимало новачків. А окремі дебютанти заявлені за «Карпати» лише зараз. На те, щоб вони зігралися, потрібен час. Думаю, висновки стосовно діяльності нинішнього тренерського штабу можна буде зробити після завершення осінньої частини сезону. Мені хотілося б, щоб за нашу команду виступало більше представників клубної школи. Так, як було раніше, коли за львів’ян виступали здебільшого західноукраїнські хлопці. 

Іван Вербицький, спеціально для прес-служби МФК "Прикарпаття"

Всі право захищено. Публікація дозволяється лише з письмового дозволу МФК "Прикарпаття".